Book Adorer

I have a huge library and I can’t resist the temptation of buying new ones. Now my library is running out of space so I have decided to get rid of the books I didn’t want.

There is one website, where users can actually sell their books just by entering ISBN numbers and if the books are sold they will be shipped for free too. The site is called Cash4Books and I will test it now, hopefully everything works fine for me. I will leave you a note about my success.

Мов за часів реторт, тиглів і філософського каменя, його вирощують у колбі. Одночасно намагаються відродити на городніх плантаціях. А там, в уссурійській тайзі, роблять усе для того, щоб зберегти й примножити його природні ресурси.
Усі зусилля виправдані: ліки, одержані з цієї рослини, не мають ціни.

Сьогодні в оцінці лікувальних властивостей рослин ми керуємося точними розрахунками і тонкою системою аналізів. А як визначали наші пращури цінність різноманітних представників флори, зокрема женьшеню? Чому саме він упав їм у вічі?

Розгадка в назві женьшеню — людина-корінь. Схожість корінця женьшеню з фігуркою людини вразила прадавніх мисливців. Провівши, як нині сказали б, «серію дослідів», пересвідчилися в силі рослини.

Одначе тим, хто любить перебільшувати мудрість предків, доведеться засмутитись: форма не завжди збігається із вкладеним у неї змістом.

Коли так, виникає запитання: невже женьшень — виняткове явище, невже він один-однісінький був обраний нашими предками за такою ознакою?

Щоб відповісти на це, доведеться перенестися на інший континент, у недавні часи. Горами, джунглями, видолинками країн Південної Америки мандрує незвичайна експедиція. Прибульців не цікавить ні золото, ні срібло. Не викопують вони вишуканих орхідей, не збирають рідкісних кактусів. Вони шукають побратима женьшеню — дику картоплю.

Є своєрідні закутки на Червоноградщині. Є милі, затишні місця, де ввечері співають комарі і на темну зелень спадає м'який одсвіт вечірньої заграви. Повітря насичене несказанною ніжністю, воно переливається, як дорогий оксамит.

Сходять ароматом сади. Піднебесні красуні тополі і сосни напоїли молоду селянку з дитинства тугою за красою — і вона зросла подібна їм, подібна заграві, подібна ніжності і подібна дерзанню.

Стежка вузенька. Праворуч — очерет, ліворуч — тополі, сосни, яблуні, черешні. А спереду за безліччю зворотів, кутів спокійне плесо річки в зелених берегах.

Надвечір'я. Заснули хвилі й очерети. Ніби крізь сон кумкають жаби. У просвіті між очеретами й кущами ліщини стеляться панорами горбів.

Між ними вже залягає вечірня тінь, перебігаючи по шахових картках ячменю і проса.
А тут навколо зелень... Берег і луки, кущі й поодинокі деревця, тропічне гарбузиння і велетні-соняшники, рівні шеренги картопель, прополотих чисто й дбайливо, кучерява пшеничка-кукурудза, присадкувата капуста і просто клапті цілинної зелені забирають душу в полон.

На сади приходьте дивитися ввечері, при місяці, коли він стоїть на небосхилі, і навколо ні темно, ні видно. В усі кінці, ледь посріблені, вигаптувані тінями, розбігаються алеї: тополеві, соснові, алеї містичних верб і чорних вільх, оповитих темними шатрами хмелю.