Женьшень

Мов за часів реторт, тиглів і філософського каменя, його вирощують у колбі. Одночасно намагаються відродити на городніх плантаціях. А там, в уссурійській тайзі, роблять усе для того, щоб зберегти й примножити його природні ресурси.
Усі зусилля виправдані: ліки, одержані з цієї рослини, не мають ціни.

Сьогодні в оцінці лікувальних властивостей рослин ми керуємося точними розрахунками і тонкою системою аналізів. А як визначали наші пращури цінність різноманітних представників флори, зокрема женьшеню? Чому саме він упав їм у вічі?



Розгадка в назві женьшеню — людина-корінь. Схожість корінця женьшеню з фігуркою людини вразила прадавніх мисливців. Провівши, як нині сказали б, «серію дослідів», пересвідчилися в силі рослини.

Одначе тим, хто любить перебільшувати мудрість предків, доведеться засмутитись: форма не завжди збігається із вкладеним у неї змістом.

Коли так, виникає запитання: невже женьшень — виняткове явище, невже він один-однісінький був обраний нашими предками за такою ознакою?

Щоб відповісти на це, доведеться перенестися на інший континент, у недавні часи. Горами, джунглями, видолинками країн Південної Америки мандрує незвичайна експедиція. Прибульців не цікавить ні золото, ні срібло. Не викопують вони вишуканих орхідей, не збирають рідкісних кактусів. Вони шукають побратима женьшеню — дику картоплю.

  • Digg
  • Del.icio.us
  • StumbleUpon
  • Reddit
  • RSS